Головна

Асоціація бере активну участь у адаптації законодавства України до європейського

Одним із основних напрямків діяльності Асоціація ставить перед собою формування в Україні структурованої системи громадського лобіювання, розроблення та впровадження законодавства з технічного регулювання у секторі будівництва та будівельних виробів, адаптованого до європейського.

Із зазначених питань Асоціація подала свої пропозиції до Ради Європи та сподівається на подальшу плідну співпрацю.

Необхідно зазначити, що з метою адаптації законодавства до Європейського також було розроблено законопроект «Про основні вимоги до будівель та споруд, а також умови для розміщення на ринку будівельних виробів, гармонізовані з нормами законодавства Європейського Союзу», який спрямований на імплементацію положень консолідованої версії Регламенту (ЄС) №305/2011 Європейського Парламенту і Ради, яким встановлено гармонізовані умови для розміщення на ринку будівельних виробів та скасовано Директиву Ради 89/106/ЄЕС, та Реламенту (ЄС) № 568/2014 від 18 лютого 2014 року щодо внесення змін у Додаток V до Регламенту (ЄС) № 305/2011 Європейського Парламенту і Ради щодо оцінки та перевірки робочих характеристик будівельних виробів і Регламенту (ЄС) № 574/2014 від 21 лютого 2014 року щодо внесення змін у Додаток ІІІ до Регламенту (ЄС) № 305/2011 Європейського Парламенту і Ради стосовно зразка складання декларації робочих характеристик будівельних виробів. Разом з тим, владні структури здебільшого не готові до сприйняття запропонованих реформ, як актуальних. Для впровадження реформ потрібен тиск з боку, у першу чергу, з боку фахової спільноти, у другу – всього суспільства.

У законопроекті враховано положення імплементаційного Регламенту Комісії (ЄС) № 1062/2013 від 30 жовтня 2013 року щодо формату Європейської технічної оцінки будівельної продукції та делегованого Регламенту Комісії (ЄС) № 157/2014 від 30 жовтня 2013 року щодо умов складання декларації про відповідність будівельних виробів для оприлюднення на веб-сайті.

Напрями розвитку будівельної нормативної бази ЄС було визначено Директивою Ради Європи 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 року «Про зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно будівельних виробів».

Визначення Директивою положення набули міжнародної ваги та широкого застосування за межами ЄС.

В Україні положення Директиви реалізовано постановами Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1764 «Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд» та від 01 березня 2006 року № 240 «Про затвердження Правил підтвердження придатності нових будівельних виробів для застосування».

Вказаними постановами, зокрема, визначено основні вимоги до будівель та споруд, адаптовані до європейських вимог, процедури оцінки відповідності будівельних виробів, система технічної легалізації інноваційної продукції у будівництві. З прийняттям вищезазначених постанов Кабінетом Міністрів України упорядковано системний розвиток національної нормативної бази як гармонійної складової міжнародного нормативного простору у будівництві. Разом з тим у процесі впровадження європейсько орієнтовної системи технічного регулювання у будівельній галузі сформування певний перелік питань, що мають бути врегульовані на законодавчому рівні.

Таким регулюванням має стати прийняття Закону України «Про основні вимоги до будівель та споруд, а також умови для розміщення на ринку будівельних виробів, гармонізовані з нормами законодавства Європейського Союзу» та біля 20 нормативно-правових актів спрямованих на його реалізацію та інтенсивний процес гармонізації національних стандартів з європейськими.

Практичний досвід свідчить, що керівний склад органів виконавчої влади, відповідальних за нормування у будівельній галузі регулярно змінюється. Призначення відбуваються відповідно до загальнополітичних процесів у країні, кожна ротація керівництва центрального органу виконавчої влади повертає реформи на стартові позиції. Розрив між якістю регулювання у країнах ЄС та Україні поглиблюється, кількість кодексів та окремих норм, які потребують гармонізації з прийнятими у ЄС зростає, напрацьовані проекти документів втрачають актуальність, ще до прийняття, кошти виділені на їх розробку стають неефективно використаними, подальше фінансування ускладнюється. У окремих підгалузях відставання у гармонізації технічних норм для впровадження інновацій і передових практик стає загрозливим для держави (енергетика, енергоефективність, охорона навколишнього середовища). У галузі чи підгалузі зазвичай задіяна дуже невелика частина населення країни, яке має право голосу, значна кількість іноземців чи осіб без громадянства. Єдиним способом зробити процес усунення ТБТ незалежним від політичних процесів у державі, на нашу думку, є посилення ролі громадськості, насамперед професійної спільноти галузі, у створенні структур і механізмів здатних працювати незалежно від змін у керівництві державою, але під контролем державних органів і громадянського суспільства.

На думку Асоціації, результат аналізу проблемних питань нетарифного регулювання ринку України, зокрема у секторі будівництва та будівельних виробів, а також досвіду вирішення таких питань у технічно-розвинутих країнах, у тому числі країнах-учасниках ЄС, вказує, що сприяти адаптації українського законодавства до європейського також можуть:

  • Формування груп представників громадських фахових організацій для поглибленого вивчення проблемних питань технічного регулювання у секторі будівництва та будівельних виробів;
  • Консультації з профільними фахівцями технічно-розвинутих країн-учасників ЄС;
  • Проведення серій семінарів та круглих столів для широкого загалу учасників будівельного ринку та споживачів з питань проблематики проекту;
  • Визначення фаховими громадськими організаціями технічних комітетів зі стандартизації;
  • Реалізація інформаційно - пропагандистської стратегії, спрямованої на переорієнтацію громадської думки на: усвідомлення переваг для всього суспільства інтеграції у європейський будівельний ринок, того, що основним стримуючим фактором такої інтеграції є саме ТБТ, а не протекціоністська політика інших країн; протекціоністська політика характерна для нерозвинутих економік, і її продовження веде до поглиблення розриву із розвинутими; усвідомлення суспільством переваг організацій створених громадянським суспільством, механізмів приватно-державного партнерства у діяльності по гармонізації технічних норм, відстеженні їх змін, актуалізації національної нормативної бази; усвідомлення загально суспільного значення галузевих проблем, впливів недоліків і досягнень галузі на суспільство в цілому.

Впровадження сучасних методів усунення ТБТ одночасно з досягненням основного завдання дозволяє вирішити ряд супутніх, не менш актуальних для суспільства проблем.

Насамперед це сприяння розвитку конкуренції і запобігання монополізації, і як наслідок зменшення можливостей для існування корупційних схем. Світовий досвід підказує, що мінімальний рівень корупції спостерігається у конкурентних суспільствах, в яких споживач має можливість обирати: мати справу з тими особами, які намагаються отримати неправомірну вимогу, чи звернутися до їх конкурентів. У країні, в якій процеси йдуть через монополіста, і не може відбутися іншим шляхом, вибору споживач не має. Такий монополіст стає дуже привабливим для осіб схильних до створення корупційних схем.

Другою супутньою проблемою, яка вирішується, є поява соціальної відповідальності частини суспільства залученої до технічного регулювання перед суспільством в цілому, і окремими її складовими (наприклад, групами осіб з особливими потребами) зокрема.

Ще однією супутньою проблемою є впровадження соціальної відповідальності. Відповідальність за результати роботи будівельної галузі перекладається з держави на галузеву спільноту і структури нею керовані. Українське суспільство має значний запас недовіри до держави та її структур. Впровадження соціальної відповідальності перед суспільством з боку галузевої спільноти дозволить значно знизити рівень напруги у суспільстві, зосередити увагу Уряду країни на найважливіших загальнодержавних проблемах, вивільнивши від значно локальніших галузевих.